• Skip to primary navigation
  • Skip to main content
Honourable Senator Paul Yuzyk logo

Senator Paul Yuzyk. Official website

  • Home
  • Біографія
  • Внески
    • Вклад в розбудову Канади
    • Внесок в розбудову української громади Канади
  • Багатокультурність
  • Сімейне життя
  • Новини та Лінки

Біографія

  

ПАВЛО ЮЗИК (1913-1986)  Учитель, Професор, Сенатор

 

Павло Юзик народився 24 червня 1913 у канадському селі Пінто, недалеко саскачеванського міста Естеван у родині українських піонерів.  У середній школі, будучи відмінником, отримав 100% на державних іспитах із математики та фізики в 11-му класі.  Опісля, закінчивши з відзначенням у Саскатунському педколеджі вчительські курси в 1932-1933,  вчителював у народній та середній школах у Гаффорд, Саскачеван (1933-1942).  У 1942 вступив до канадського війська, в якому, до свого звільнення у 1943 із наміром продовження вищої освіти, займався підготовкою офіцерів у якості унтер-офіцера.

У Саскачеванському університеті Павло Юзик завершив вищу освіту званнями бакалавра з математично-фізичних наук (1945), спеціаліста із історії (1947) і, своєю магістерською працею «Українська Греко-Католицька Церква в Канаді», ― магістра з історії (1948).  Манітобське історичне товариство запропонувало в незабарі йому ― і наукове членство, і підтримку в написанні історії українців Манітоби.  Згодом працю опубліковано в 1953 році під назвою «Українці в Манітобі ― Соціальна історія».  У 1949 році в Міннесотському університеті став докторантом з історії:  закінчив курсову роботу в 1951 та захистив у 1958 році докторську дисертацію «Українська Греко-Православна Церква Канади 1918-1951».

У 1951 році, із назначенням як асистент-професором славістичних студій та історії при Манітобському університеті, розпочалася академічна кар’єра Павла Юзика.  У 1958 його підвищено до ад’юнкт-професора історії та славістики.  Будучи професором Манітобського університету, став співавтором «The Ukrainian Reader», підручника для державних та середніх шкіл у степових провінціях.  Служив між роками 1952-1963 скарбником, секретарем, заступником голови та президентом Манітобського історичного товариства; у 1953-1958 ― редактором щорічних протоколів Товариства;‍ у 1956-1963 ― співредактором історичного квартальника «Manitoba Pageant».  Згодом очолив комітет дослідження етнічних груп:  за його головування вийшли друком кілька історичних монографій про манітобських менонітів, євреїв, поляків, ісландців та гутеритів.  

Після назначення до Сенату в 1963 році сенатор Юзик, уже штатний професор Оттавського університету працюючи за неповним робочим днем, викладав у столиці Канади курси історії:  як і центральної та східної Європи, так і Росії та Радянського Союзу, і курс канадсько-радянських відносин.  Протягом семи років, як співредактор із Вільямом Дарковичем, очолював науково-дослідний проект, котрий у 1980 році завершився випуском монуметальної 840-сторінкової книги «Українці в Канаді: 1891-1976 ― Статистичний збірник».

Паралельно з академічними зяняттями Павло Юзик протягом свого життя проявлявся активним громадським діячем:

  • основоположник і перший президент (1934-1936) «Молоді Українського національного об’єднання» (МУНО), редактор (1948-1949) місячника «Голос молоді»;
  • основоположник (1953) «Союзу українських студентів Канади»;
  • скарбник (1952-1955) Централі «Комітету українців Канади»;
  • основоположник і перший секретар-скарбник (1954‑1956) «Канадської асоціації славістів»,  президент (1963-1964);
  • президент (1955-1971) Осередку культури й освіти;
  • член (1958-1963) Дорадчого комітету YWCA у справах освіти для дорослих;
  • член (1958-1959) Програмового комітету при Міністерстві освіти Манітоби;
  • член дирекції (1962-1968) Вінніпезького симфонічного оркестру;
  • член правління (1956-1967) Ради століття Канади.

Оскільки Павло Юзик вирізнявся в Манітобі як історик та громадський діяч, його назначив Високодостойний Джон Діфенбейкер, із ким він ще з 1935-го року був знайомий, до Сенату Канади 24 лютого 1963 року.  Сенатор виступав у Сенаті головно у справах багатокультурності, прав людини, зовнішньої політики і державної оборони. За роль, яку відіграв у з’ясуванні політики багатокультурності, його назвали люб’язно «Батько Багатокультурності». 

Визначався він активністю у різних парламентарних комітетах і делегаціях, зокрема в делегаціях до Організації об’єднаних націй, Північно-атлантичної Асамблеї, Конференцій у справах перегляду безпеки й співробітництва в Європі у Белграді, Мадриді й Оттаві. Відповідав за впровадження в життя права людини на міжнародному рівні як зв’язковий (1977-1981) Підкомітету у справах вільного обміну інформацією й людьми, редагував видання Північно-атлантичної Асамблеї «Бюлетень».

Як член Сенату Павло Юзик тісно співпрацював з культурними організаціями та організаціями захисту прав людини, як-от:

  • директор (з 1963 року) Канадської ради християн і євреїв;                              
  • виконуючий обов’язки голови (з 1974 року) Канадської парламентарної групи «Міжнародна амністія»;      
  • голова (з 1967) Комісії прав людини Світової федерації вільних українців;
  • голова (1975-1980) «Ради канадських народних мистецтв», Президент (з 1980);                      
  • організатор ряду успішних культурних вечорів на Парламентському Холмі,  як‑от: «Балтійський вечір» (щорічно з 1972), «Український вечір» (1971, 1981) та «Дев’ятидесята річниця поселення українців у Канаді».

Будучи сенатором, опубліковано такі його твори:  «Українські Канадці:  їх місце та роль в канадському житті» (англійською та французькою) (1967); «За кращу Канаду», Збірник промов сенатора Юзика в Сенаті (1973); «Українська Греко-Православна Церква Канади у 1918-1951», (1981).  Будучи членом редакційних колегій, опубліковано королівською друкарнею 18 звітів-розслідувань Сенату (з  1970); багато статей сенатора Юзика появлялися в журналах та газетах.

Серед почесних нагород та медалів, якими відзначено сенатора Юзика, такі:

  • символічні ключі до американських міст:  Детройт, Буфало та Рочестер;
  • Медалі Століття Канади і Манітоби;
  • Шевченківська медаль Комітету українців Канади;
  • Золота медаль Комітету українців Канади, Відділ Торонто;
  • Почесний титул Лицар-Командир ордену св. Григорія Великого;
  • Великий Хрест Лицарів Мальти.

Посмертні вшанування:

  • Стипендія ім. сенатора Павла Юзика (з 1991);
  • Канадсько-українська парламентська програма, спонзорована Фундацією Кафедри українознавства;
  • Нагорода «Будівничі Нації» (2003), Конгрес українців Канади, Провінційна рада Саскачевану;
  • Нагорода ім. Павла Юзика за Багатокультурність (щорічно з червня 2009), надана Джейсоном Кенней, Федеральним міністром у справах громяданства, імміграції та багатокультурності.                                                              

Біографічні відомості:

Павло Юзик одружився з Марією Багнюк (1914-2005), родом з Гаффорд, Саскачеван.  У нього було четверо дітей:   дочки Євгенія-Паулетта, Вікторія-Ірена, Віра-Катерина, та син Теодор-Рональд ― усі проживають в Оттаві.  Серед онуків сенатора:  Таня, Лариса, Павло, Тея, Лукаш і Павлина, ― і один правнук, Гавриїл.  

Особистий архів: 

Павло Юзик передав у Бібліотеку й Архів Канади в Оттаві обширну колекцію під назвою Paul Yuzyk Papers (MG 32 C 67), Finding Aid # 1592, яка складається із 139 томів листування, видань та інших друків, пов’язаних з його сімейним, освітнім, організаційним, академічним та сенаторським життям.                                                               

Автор:  Віра Юзик, М. А.

 

E-mail us your Comments and Inquiries vkarpiak@rogers.com
Read About Senator Paul Yuzyk on Wikipedia

© 2023. Official Website of Honourable Senator Paul Yuzyk. All Rights Reserved. Website powered by Urban Block Media